Історія закладу освіти/Files/images/DSC01437.JPG

НЕЗВИЧАЙНА ІСТОРІЯ ЗВИЧАЙНОЇ ШКОЛИ

«Щоб добре пам’ятати і цінити сучасне,

людина повинна в дійсному світлі бачити минуле»

(Л. І. Брежнєв, «Спогади»)

Йшов 1922 рік. Ще не скрізь згасло полум’я громадянської війни. Повсюди панували розруха, голод. А народ уже мріяв про майбутнє нове життя. Сільська біднота, дрібні одноосібники шукали відповідь на запитання – як жити далі? Відповідь лежала, майже, на поверхні.

Кінець березня 1922 року. З перших днів існування комуни «Авангард» шкільними питаннями займався М. М. Рижов, який з 1923 року працював вчителем школи.


В 1922 році почала працювати в комуні «Авангард» початкова школа, в приміщенні колишнього куркуля Цибулька, у 1927 році – трудова школа колгоспного учнівства – ШКУ. В цьому ж році закладається фундамент для будівництва приміщення нової школи.


В 1929 році школа почала працювати. Тепер вона вже була семирічною. В 1931-1932 навчальному році в школі був організований

3-ох річний вечірній робфак Київського планово-економічного і Полтавського плодо-ягідного інститутів. В 1936 році поруч зі школою побудовано будинок для шкільних майстерень.

В час окупації, а точніше, відступаючи в 1943 році, німці спалили школу. Згоріли парти, столи, шафи. Лише незначну частину шкільних меблів люди змогли винести із палаючого будинку школи.

В 1933-1941 р.р. наша школа носила назву – Новокарлівська неповна середня школа при комуні «Авангард» Чубарівського району, Дніпропетровської області.

Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників уже з жовтня 1943 року школа почала працювати. Навчання учнів проходило в пристосованих кімнатах колишнього куркульського будинку, де була школа з самого початку існування комуни «Авангард». Всього 5 невеликих класних кімнат і маленька учительська.

В перші роки після окупації директором школи працював Шерстюк П.С.

Після війни наша школа називалась – Новоселівська НСШ №1. Працювали в дві зміни. В 1961-1962 навчальному році працювала ще й вечірня школа – 8-й клас, в якому навчалось і закінчили 13 чоловік колгоспної молоді. Умови праці вчителів і навчання учнів були надзвичайно важкі. Класні дошки зробили з ікон, які були в церкві при окупації. А церкву відкрили німці в колишньому комунарському клубі.

Столи, стільці довелося збирати в людей, тому все обладнання в школі було старе, нестандартне, пристосоване. А наповнення класів – велике: більше 30 учнів, були паралельні класи. А всього учнів у школі щороку було близько 200. Освітлення було гасове, навіть коптілки. Не було спортивної кімнати, а про кабінети, піонерську кімнату – й мови не було. Шкільна бібліотека розмістилась в 2-х шафах, які стояли в коридорі. Природнє освітлення класних кімнат погане. Майстерня розташувалась в одній невеликій колгоспній кімнатці неподалік від школи. Вчителі жили в шкільному гуртожитку, який зробили в будинку, де розміщались шкільні майстерні до війни.

В таких умовах школа працювала 20 перших післявоєнних років – з 1943 по1964 р.

В 1946 році Шерстюк П.С. передає школу новому директору –Заєць І.В., так як той призначений директором Інженерненської НСШ. Та недовго довелося працювати директором Зайцю І.В.. навесні 1949 року від хвороби серця він помер. Це було велике горе для школи.

До закінчення навчального року директором школи був призначений Силенко Л.Г., завучем був Копил Д.Д..

В школі працюють різні гуртки: хоровий, драматичний, літературний, музичний, юннатів, фізкультурний. Працюють спортивні секції.

Ще у 1962 році був закладений фундамент для нової школи. Директором школи в той час працювала Біла М.Л., завучем – Копил Д.Д.

Часто вчителі та учні відвідували будівельний майданчик. Впорядковували шкільне подвiр’я, закладали новий сад та центральну алею.

Будівництво школи йшло повільно, бо не вистачало матеріалів та й дістати їх було важко.

Будинок школи ще повністю не був закінчений, але вчителі та учні були змушені залишати старе, аварійне приміщення.

Все літо 1964 року вчителі,учні, технічні працівники школи перевозили та переносили шкільне майно, навчальні посібники. Багато в цьому допомагали батьки учнів. Спочатку обладнали сім класних кімнат, учительську, кабінет директора школи, бібліотеку.

1 вересня 1964 року – День відкриття нової школи. На шкільному майданчику зібралися учні, вчителі, батьки, гості. У кожного був святковий настрій і на устах весела посмішка.

В перші роки в новій школі працювали: директор школи – Копил Д.Д., завуч – Злиденна М.С., Панасенко Р.К., вчителі – Шестопалова Г.Т., Іванова О.Г., Логвиненко Г.І., Кривоніг Т.Т., Баленко В.В., Хілько Н.А., Лисакова Г.С., Кравченко І.М., Левченко Л.О., піонервожата Якименко Л.Г.

В 1965-1966 навчальному році приміщення школи вже повністю ввійшло в дію: 9 класних кімнат, дві кімнати для майстерні, спортивна кімната, бібліотека, учительська, кабінет директора, дві препаратні, широкий і світлий коридор. Електричне освітлення, парове опалення.

Влітку 1965 року 32 учні школи здійснили омріяну багатьма роками екскурсію до Москви. Це була перша в житті школи екскурсія в місто-герой Москва. Також були на екскурсії в Місті Запоріжжі, Києві, Одесі, Херсоні, Бресті, Мінську, Хатині.

Проминуло 30 мирних років і відродили землю, залікували рани. Новофедорівська НСШ одна із перших шкіл перейшла працювати на кабінетну систему, за що директору школи Копилу Д.Д. була оголошена подяка, і надана путівка на 10-денну екскурсію по Прибалтиці.

У 1979-1980 році директором школи став Цикало В.І. У 1980 році школу закінчили 11 восьмикласників (а в школі всього було 41 учень).

Напередодні нового 1980-1981 навчального року в керівництві школою відбулися зміни: почав працювати директором школи Береза Іван Кузьмич. Це вже 11-й директор нашої школи. Іван Кузьмич добросовісно ставився до виконання посадових обов’язків. Педагогічний колектив складався як і з молодих (Шиян Л.В., Терентієв А.І.,Віт А.І., Віт В.І., Діденко С.В., Діденко О.О., Гайдаш Л.В., Медвідь Т.І., КабакЮ.І., Сморода С.В., Личкатий К.С., Сторчак О.Б.,

Переяславець І.В., Паламар В.В., Береза(Яремчук)Н.І., Єфремова О.І., Забєліна С.В., Заїченко С.О., Левченко С.С.), так і з вчителів старшого покоління(Злиденна М.С., Копил Д.Д., Кривоніг Т.Т., Кривоніг П.О., Толочко В.С., Борисов І.Ф., Ковальова М.А., Береза Н.В., Рижова А.М., Волков М.Я., Береза В.І., Волковинська Т.С.).

Під керівництвом Івана Кузьмича колектив був дружній, своїми настановами і особистим прикладом утверджував повагу до принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, гуманізму.

Всі вчителі володіли методикою викладання, впроваджували на уроках різні види робіт, використовували технічні засоби навчання, наочність. Формували систему знань, умінь та навичок, розвивали пізнавальні та творчі здібності учнів. Колектив проводив роботу по обладнанні кабінетів. Вчителі були вимогливі до себе і до своїх вихованців. Систематично працювали над підвищенням свого ідейно-політичного та фахового рівня. Вивчали та впроваджували на уроках новини методичної літератури.

Про що свідчить те, що багато дітей пішли навчатися в педагогічні вузи, і навіть деякі з них працюють у рідній школі.

Вчителі та учні школи брали активну участь в художній самодіяльності, постійно виступали на районних змаганнях, де виборювали призові місця,нагороджувались грамотами як районного, так і обласного відділів освіти. Взагалі школа брала участь в усіх районних олімпіадах, конкурсах, змаганнях.

В школі було завжди чисто і тепло. Добре готувалися до нового навчального року. Завчасно проводився ремонт за допомогою батьків, учнів та вчителів.

Постійно проводився зв’язок з батьками та місцевим колгоспом. Проводили святкові лінійки, багато заходів, велася тимурівська робота. Запрошували до школи ветеранів війни та вдів. Новофедорівська школа проводила цікаві методичні мости з Новокарлівською та Інженерненською школами. Директор школи, Береза Іван Кузьмич, користувався повагою серед колег, учнів та громадськості села. Він пропрацював на посаді директора школи 18 років, викладав фізику та географію.

В 2007 році , 69-ої весни, зупинилося його серце. З життя пішла дуже весела, добра, талановита людина. Ми всі дуже сумували з цього приводу, це було для нас великим горем.

1998 рік директором школи стає Романцова Тамара Петрівна. З приходом нового директора школа отримала новий статус – загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів. Кількість учнів на той період становила – 102 ч. У школі створені всі умови для навчання: дружний, творчий, молодий колектив, охайні, затишні, теплі кабінети. Своїм жіночим поглядом Тамара Петрівна внесла зміни в зовнішній та внутрішній вид школи. Змінися наш сад – зеленіють берізки, цвітуть квіти. Відбулися певні зміни в оформленні кабінетів, звичайно, все це було зроблено за допомогою вчителів та учнів школи. Нарешті з’явився комп’ютерний клас – для наших учнів це було свято, всі з великим задоволенням ходять на уроки інформатики.

Учні та вчителі беруть участь в усіх олімпіадах, змаганнях та конкурсах, де займають призові місця.

Зараз у нашій школі працює, можна сказати, молодий колектив(Сторчак О.Б., Паламар В.В., Кошель Н.К., Терентієв А.І., Штепа Л.В., Діденко С.В., Демко Л.Я., Бандурка С.В., Бандурка С.А., Бандурка В.В., Дригваль Є.С.; середній вік колективу - 40 років). Та все ж і в маленькому учнівському та учительському колективах б’ється серце.

Для кожного учня школа – початок його біографії. А для вчителя вихованці – це результат плідної багаторічної творчої праці. Кожна школа має своє обличчя, свою історію. Навчались і виховувались учні – майбутні будівники нового життя; з’влялись майстри – педагоги – наставники і вихователі молоді. Зараз наша школа маленька. Але були ж роки, десятки років, коли в ній навчалося по 200-300 учнів, були паралельні класи і учнів було в кожному по 30.

Після війни на території наших сіл були НСШ і 3 початкові школи. В кожній з них по 4 класи – це 16 комплектів лише початкових класів. Це 16 вчителів-класоводів. А зараз лише 3.

В стінах нашої школи навчався і закінчив 7 класів в 1936 році майбутній Герой Радянського Союзу Денисенко В.Г. А скільки видатних людей побувало в нашій школі: В.Я. Чубар, М. Горький,

Ф. Гладков, Ф.Панфьоров, Д. Косарик, В. Лісняк, К.М. Сторчак – доктор філологічних наук, письменник, - усіх не перелічити.

Народна мудрість говорить: якщо твої плани розраховані на роки – сій хліб, якщо на десятиріччя – висаджуй дерева, якщо на віки – виховуй дітей.

Школа

Із року в рік торує шлях до школи,

Із року в рік, не знаючи біди,

Тому й забуть не зможемо ніколи,

Тому душею тягнемось сюди.

Тому так вдячні ми щасливій долі

І Батьківщині рідній повсякчас.

Спасибі нашій незабутній школі

Яка, мов мати, зустрічає нас!

З.Бебешко

Кiлькiсть переглядiв: 373

Коментарi